Останні новини

Дата публікації: 29.09.2013

Виступ на Науково-практичній конференції, присвяченій 95-річчю В.Сухомлинського

Дорогі колеги, шановні земляки, наші закордонні гості!

Громадська Рада освітян і науковців України уповноважила мене привітати всіх Вас із 95-річницею річницею світлої пам‘яті велета української, та певно і світової педагогіки, В.О.Сухомлинського. Прекрасну традицію наукових дискусій, підведення підсумків новаторського педагогічного пошуку започаткували і свято підтримують Кіровоградський педагогічний університет, Академія педагогічних наук, товариство ім. Сухомлинського.
Діяльність нашого великого земляка є дороговказом, своєрідним азимутом для наших сучасників, всіх присутніх в залі. Нам є чим гордитися, є у кого брати приклад і це надихає на творчу працю навіть в непростих нинішніх умовах спаду економіки.
Вже стало традицією, що участь у заходах, присвячених В.О.Сухомлинському, беруть керівники Кіровоградщини. Бо розуміють – не хлібом єдиним живе людина, а ще вона має душу, мораль і духовність. І та країна, яка дбає за виховання молоді, пошановує вчителя, педагога, вихователя – та країна має майбутнє!
Немає в Україні та, певно, і на планеті Земля педагога, який би не був знайомий із творчою спадщиною В.О. Сухомлинського. 48 книг, більше 500 статей, півтори тисячі казок і оповідань для дітей. Тільки книга «Серце віддаю дітям» витримала майже 60 видань на трьох десятках мов.
Разом з тим, ми вважаємо, що вивчення творчої спадщини В.О. Сухомлинського потребує більшої державної уваги, назріла і перезріла необхідність перевидання багатьох його творів, в т.ч. і дитячих. Ми обов’язково поставимо ці проблеми перед профільним Комітетом, всім парламентом України. На часі, напевно, будівництво нової школи в Павлиші, а в старій – облаштування педагогічного музею В.О. Сухомлинського, який би діяв під орудою Академії педагогічних наук.
Звіряючи свої кроки з помислами нашого славного земляка, ми мусимо сьогодні говорити й про те, що не все у нас відбувається так, як хотілося, так як думали ми у грудні 1991 року на Всеукраїнському референдумі за незалежність.
Нас турбує, що останнім часом в Центрі серйозно знижена увага держави до проблем освіти, особливо школи. За останні 5 років щорічне фінансування галузі зменшилось із 7,2% до 6,1% від ВВП. А це менше на 3,9% від передбаченого Законом «Про освіту». Щорічно школи, вузи, дитсадки недоотримують майже 50 мільярдів гривень! За останні 5 років країна втратила 730 шкіл, а збудовано лише 92. В той же час 1600 навчальних закладів потребують капітального ремонту. Нагадаю – за три роки 2005-2007р.р. ми збудували 160 шкіл!
Тихою сапою уряд оминає ст. 57 Закону «Про освіту». І якщо на початок 2008 року середня зарплата педагога досягла і навіть перевищила рівень середньої зарплати в Україні, то нині ця різниця сягає більше 700 гривень на місяць не на нашу користь. А від зарплати в промисловості ми відстаємо на 1,3 тисячі гривень!
А в кабінетах Мінфіну вже прораховуються варіанти здешевлення освіти, відмова від доплат за стаж, вчені звання, класне керівництво, перевірку зошитів і т.і. Цього допустити не можна!
Шановні колеги!
Людство вступило в інформаційний вік, розвивається економіка знань, знання із швидкістю світла розповсюджуються світом. Ми почали важкий, але потрібний процес Євроінтеграції.
Але чи не відстанемо ми при цьому назавжди, не станемо периферією Європи, чи встигаємо за прогресом? Усе це буде залежати від якості освіти, а якість освіти залежить від того, яке ставлення держави до школи, як організований процес навчання, як він управляється, який зміст навчання, які результати навчання. І про це ми мусимо говорити і в цей ювілейний день.
23 жовтня відбудуться парламентські слухання щодо стану середньої освіти в Україні. Громадська Рада освітян і науковців України бере участь у їх підготовці. Тож не оминемо і ці проблеми. Як не забудемо сказати чому півтора року не затверджувалися документи, схвалені ІІІ з’їздом освітян, а в прийнятих в решті-решт документах зникло майже все цінне, корисне і так необхідне галузі. Чому не порадившись з громадою, тихесенько відмінені почесні освітянські відзнаки імені Антона Макаренка, Івана Ткаченка, Олександра Захаренка, Софії Русової, Петра Могили. Кому вони заважали?
Ми розуміємо – держава не в силі матеріально допомогти освіті, тоді навіщо знищуються моральні атрибути пошанування вчительства? Запитаємо, чому високі державні нагороди, державні премії в галузі освіти стали вотчиною кулуарних домовленостей, а освітянська громада, профспілки не залучені до їх присудження. Напевне слід з’ясувати, а чи піде на користь країні новий Закон «Про професійну освіту». Чи не стане він приводом для чергової оптимізації, злиття і знищення технікумів і профтехучилищ. Перезріли терміни прийняття нового Закону «Про вищу освіту» з вкрай необхідною де бюрократизацією, автономією і демократією науково-педагогічних колективів, а не свавіллям казначейства.
Дорогі колеги! Кіровоградщина завжди була центром педагогічного новаторства, скарбницею цінного людського досвіду. Певно найкращі чорноземи, щедро розігріті ядерною енергією Землі і теплом Сонця, доброта і працелюбність краян дають такі результати.
Тож вітаючи всю освітянську громаду з 95-річницею славетного педагога В.О. Сухомлинського, бажаю всім присутнім, цьому щедрому краю божої ласки, процвітання, щоб все, про що мріяв Сухомлинський – збулося!

З води і роси Вам, дорогі колеги!

Маєте запитання?
Залиште
повідомлення
Запитайте за телефоном:
+38(044)288-71-00